Науково-дослідна практика

Науково-дослідна практика у студентів 6 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти належить до циклу загальної підготовки, проводиться у 4 семестрі. Форма контролю — залік.

Опис освітнього компонента “Науково-дослідна практика”, його мету і результати, пререквізити і постреквізити, інформацію про організацію проведення практики, навчальні матеріали, політику, форми й методи контролю, вимоги до змісту звіту і критерії оцінювання подано у силабусі.

Бази науково-дослідної практики

При проходженні науково-дослідної практики магістранти кафедри ЦТЕ виконують завдання, що пов’язані з вирішенням наукових задач у сфері комп’ютерних наук (нечітке моделювання та управління; ризик-орієнтована інформаційна безпека розподілених комп’ютерних систем; методи синтезу віртуальної реальності; захист інформації; хмарні технології та сервіси; гібридні інтелектуальні системи; проектування, розробка та супровід інформаційних систем та технологій з використанням сучасних методів, алгоритмів, моделей, технологій обробки даних в інформаційних та комп’ютерних системах тощо), беруть участь у науково-дослідних, проєктних роботах та наукових семінарах. Таким чином, бази для науково-дослідної практики мають відповідати таким критеріям:

• наукова спрямованість основної діяльності підприємства чи організації;
• використання сучасних, передових технологій та засобів у сфері комп’ютерних наук;
• наявність кваліфікованих кадрів, що мають досвід вирішення науково-дослідних задач та здатні якісно супроводжувати дослідницьку роботу студентів.

Тому для баз проведення науково-дослідної практики заключаються Договори як з науково-дослідними установи, так і з комерційними організаціями, що працюють в області ІТ. Основні з яких наведено нижче.

Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України розпочав свою діяльність із Комп’ютерного центру, створеного в Академії наук УРСР шість десятиліть тому і призначеного для досліджень та розробок у галузі кібернетики та обчислювальної техніки. Теми досліджень Інституту були пов’язані з усіма актуальними напрямами розвитку кібернетики. Досить сказати, що в СРСР Інститут часом виконував понад 30% робіт, пов’язаних із застосуванням кібернетичних методів та обчислювальної техніки.

Разом з Українською державою Інститут пережив минулі роки, долаючи кризи, і сьогодні це науковий центр, добре відомий в Україні та за кордоном, який вирішує фундаментальні та прикладні проблеми інформатики та обчислювальної техніки та впроваджує їх методи та засоби в різні сфери людської діяльності. Сьогодні основними напрямами наукових досліджень Інституту є:

• розробка загальної теорії та методів системного аналізу, математичного моделювання, оптимізації та штучного інтелекту;
• розробка загальної теорії управління та методів і засобів для побудови інтелектуальних систем управління різного рівня та призначення;
• створення загальної теорії обчислювальних машин та розвиток передових обчислювальних засобів, штучного інтелекту та інформатики;
• створення перспективних систем загального та прикладного програмного забезпечення;
• розвиток нових інформаційних технологій та інтелектуальних систем;
• вирішення фундаментальних та прикладних проблем інформатизації суспільства.

Команда Інституту кібернетики складається з професійних науковців, здатних вирішувати найскладніші проблеми на сучасному рівні.

Інститут відновлюваної енергетики НАН України створено в 2003 році у складі Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України з метою подальшого розвитку і координації досліджень у галузі відновлюваних джерел енергії та забезпечення використання їх результатів на виконання Постанови Президії НАН України № 299 від 10.12.2003 р.

Основні напрямки діяльності Інституту затверджені Постановою Президії НАН України:

• фізико-технічні основи процесів перетворення і використання сонячної енергії;
• наукові основи перетворення і використання енергії вітру;
• теплофізичні основи використання геотермальної енергії;
• наукові основи процесів перетворення і використання енергії малих річок та морів;
• наукові основи перетворення і використання відновлюваних органічних енергоносіїв;
• технології та системи комплексного використання відновлюваних джерел енергії.

Оперативна діяльність Інституту відновлюваної енергетики НАН України в сфері проєктних робіт почалася в 2006 році, коли інститутом була отримана Державна ліцензія на господарську діяльність у будівництві, пов’язану із створенням об’єктів архітектури. Фахівці Інституту отримали необхідні відповідні кваліфікаційні сертифікати. В інституті створено проєктну групу, в яку входять сертифіковані спеціалісти і провідні наукові фахівці.

В рамках виконання державної Програми, фахівці Інституту відновлюваної енергетики НАН України брали участь в розробці проектів по створенню вітряних електричних станцій.